«Батьківське відчуження»: щодо криміналізації діяння

Abstract

У тезах доповіді досліджено тяжке для дитини, одного з її батьків та суспільства явище – батьківське відчуження, яке вчиняється іншим із батьків; вказано, що українське кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство можна назвати «злочинцецентристським», за яким у потерпілого, свідків, слідчого та інших співробітників правоохоронних органів значно менше прав і державних гарантій, ніж у підозрюваного, обвинувачуваного, підсудного чи засудженого. На противагу цьому приклади з деяких азійських держав вказують на те, що найбільш ефективним засобом профілактики скоєння злочинів та правопорушень є наявність у законодавстві можливості застосування жорсткого покарання та реальна відсутність можливості відкупитися від нього. Тому, на нашу думку, сьогодні слід говорити не про декриміналізацію, а навпаки – про посилення відповідальності та запровадженні відповідальності за вчинення певних дій, які раніше не визнавалися злочинними.

В тезисах доклада исследовано тяжелое для ребенка, одного из его родителей и общества явление – родительское отчуждение, которое совершается другим из родителей; указано, что украинское уголовное и уголовно-процессуальное законодательство можно назвать «преступникоцентристським», по которым у потерпевшего, свидетелей, следователя и других сотрудников правоохранительных органов значительно меньше прав и государственных гарантий, чем у подозреваемого, обвиняемого, подсудимого или осужденного. В противоположность этому примеры из некоторых азиатских государств указывают на то, что наиболее эффективным средством профилактики совершения преступлений и правонарушений является наличие в законодательстве возможности применения жесткого наказания и реальное отсутствие возможности откупиться от него. Поэтому, по нашему мнению, сегодня следует говорить не о декриминализации, а наоборот – об усилении ответственности и введении ответственности за совершение определенных действий, которые ранее не признавались преступными.