Карнавалізаія буденного життя в поемах Ірини Жиленко

Abstract

У статті розглянуто особливості поетики карнавалу в поемах Ірини Жиленко «Городок у табакерці», «Ярмарок чудес. Весняна прогулянка», «Місяць на золотій нитці (Міська казочка)», «От історія – так історія (Андерсіана)». Наголошено, що проаналізовані поеми засновані на прийомах карнавалізації буденного життя, естетизації побуту, очуднення міста та її мешканців. Досліджено, що «карнавальним» поемам письменниці притаманне співіснування патетики з іронією, гротеском, схильність до стилізації, гра з текстом і читачем, містифікаторство, колажність, цікавість до магічного і надзвичайного, естетизація побутового й буденного життя. З’ясовано, що у цих творах авторку цікавить індивідуальність людини, приватне, а не суспільне життя, тож вона святкує зустріч із Людиною як неповторним дивом, а соціальні зв’язки і взаємини у цих творах виступають тлом для реалізації особистості, часом недосконалої, але здатної на духовне переродження. Простежено, що осердям карнавалу в поемах є місто енергійне, життєствердне, сповнене руху, звуків, кольорів. Указано, що світ, який вифантазовує лірична героїня Ірини Жиленко, – парадоксально-реальний простір казки, театру, карнавалу, в якому можна грати обрану роль, змінювати маски, декорувати непривабливі прояви особистого чи суспільного життя. Визначено, що настроєвим лейтмотивом кожної з проаналізованих поем письменниці є щирість у відтворенні особистісних вражень і переживань, що всі ці твори сповнені оптимізму та вітальної енергії. Виявлено, що у поемах розгортаються властиві поетиці Ірини Жиленко концепти дому, лісу, саду, вікна, щастя, світла, свята, але водночас поруч із ними органічно співіснують образи культури: персонажі античних міфів (фавн, Пан), фольклорних (Котигорошко, Змій) і літературних (Попелюшка, герої Андерсена) творів. З’ясовано, що у поемі «Городок у табакерці» основним сюжето- й образотворчим тропом стала іронія; Ярмарок Чудес в однойменній поемі Ірини Жиленко – це алегорія самого життя як дива в багатоманітності його проявів: красі природи, довершеності людини, творчості, мистецтві, здатному ушляхетнювати будь-яке серце; щира сповідальність, ліризм і ностальгійність поєднуються з бурлеском у творі «Місяць на золотій нитці», а поема «Андерсіана» – подорож у світ ідеалу й краси.