Управління інноваційними проєктами в готельному господарстві: виклики та успішні стратегії

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії зі спеціальності: 073 Менеджмент. – Полтавський університет економіки і торгівлі. – Полтава, 2026. У дисертації систематизовано наукові підходи до розуміння суті інновацій, інноваційної діяльності та інноваційних проєктів у сфері послуг. Обґрунтовано, що інновації в готельному господарстві мають сервісно-орієнтований характер, а їх результативність проявляється одночасно в операційних, фінансових, клієнтських, цифрових, репутаційних та екологічних ефектах. Визначено основні чинники, що зумовлюють необхідність управління інноваційними проєктами в контексті інноваційного розвитку готельних підприємств: цифровізація бізнес-процесів, зміна поведінки споживачів, зростання ролі онлайн-каналів продажу, потреба у персоналізації сервісу, посилення кіберризиків, ресурсні обмеження та актуалізація ESG-підходів. Здійснено комплексне аналітичне дослідження практик упровадження інновацій у готелях категорії «чотири зірки» світу й України; проведено поглиблений кейсовий аналіз управління інноваційними проєктами на прикладі готелів «Палаццо» і «Галерея» у місті Полтава. Встановлено, що управління інноваційними проєктами в контексті інноваційного розвитку українських готелів у 2020–2024 роках мав переважно адаптаційний і поетапний характер, а найбільш поширеними були інновації, спрямовані на забезпечення безпечного сервісу, цифровізації операційних процесів і підтримку продажів. Виявлено нерівномірність цифрової зрілості готельних підприємств, що зумовлена масштабом діяльності, типом управління, 3 фінансовими можливостями, кадровими компетенціями, інфраструктурною готовністю та рівнем мережевої інтегрованості. За результатами дослідження виокремлено дві моделі інноваційного розвитку в контексті управління інноваційними проєктами готельних підприємств: локально-адаптивну та мережево-адаптивну. Локально-адаптивна модель характерна для підприємств із більш обмеженою ресурсною базою, які орієнтуються на поступове впровадження рішень швидкого операційного ефекту та нижчої капіталомісткості. Мережево-адаптивна модель властива готелям, інтегрованим у корпоративний контур управління, де інновації реалізуються більш системно завдяки стандартизації процесів, цифровим каналам продажу, програмам лояльності, організаційній підтримці та ширшим можливостям реінвестування. У дисертації обґрунтовано авторську концептуальну модель управління інноваційними проєктами у контексті інноваційного розвитку готельного підприємства, яка поєднує ресурсно-фінансові передумови, управлінсько-координаційний блок, інструментально-інноваційний контур, систему оцінювання результатів і механізм зворотного зв’язку. Доведено, що ефективне управління інноваційними проєктами має базуватися на узгодженні капітальних і операційних витрат, використанні фінансових і нефінансових KPI, пріоритизації інноваційних проєктів, оцінюванні ризиків, розвитку цифрових і сервісних компетенцій персоналу та інтеграції інноваційної політики у стратегічний контур управління підприємством. Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання запропонованих положень і рекомендацій для вдосконалення фінансово-економічних механізмів управління інноваційними проєктами готельних підприємств, підвищення ефективності управління інноваційними проєктами, обґрунтування інноваційного бюджетування, вибору цифрових інструментів, оцінювання інноваційного потенціалу та формування адаптивних стратегій розвитку.