Світовий досвід державно-приватного партнерства для фінансування соціального житла

Abstract

У сучасних соціально-економічних умовах гостро постало питання забезпечення вразливих верств населення доступним і недорогим житлом, що вимагає від держави значних інвестицій у згадану сферу. Ця проблема є актуальною не лише для України, де внаслідок повномасштабної російської агресії було зруйновано багато житлових будинків, а й в інших країнах Європи, оскільки внаслідок карантинних обмежень уналідок пандемії коронавірусу завдано значних збитків їхнім економікам. Мета статті – аналіз різних механізмів державно-приватного партнерства для забезпечення фінансування будівництва та розподілу соціального житла. Збільшення попиту на останнє призвело до того, що місцеві бюджети більше не могли одноосібно фінансувати такі ініціативи. У результаті країни, які проводили активну соціально-економічну політику, спрямовану на захист вразливих верств населення, почали використовувати різні моделі державно-приватного партнерства (ДПП) для фінансування соціального житла. Перевагами ДПП для держави є зменшення ризику, підвищення ефективності використання коштів, швидша реалізація проєкту, а також зменшення обсягу державних капітальних інвестицій, причому приватна компанія управляє коштами під наглядом уповноважених державних органів. До переваг ДПП для приватних компаній належать отримання доступу до нових технологій, стабільного джерела гарантованих інвестицій. Рекомендовано використовувати видозмінений механізм ДПП в Україні, де його додатковими учасниками виступають міжнародні публічні та приватні донори.