Політика мережевих ідентичностей

Abstract

У статті розглядаються сучасні соціальні та світоглядні трансформації, які виявляють односторонність усталеної логіки лінійності, ієрархічності та універсалізму соціальної організації та алгоритмів мислення. Суспільні перетворення у своїй безкінечній різноманітності вимагають вироблення певних концептуальних моделей осмислення динаміки соціальних процесів та їх структур, суспільних взаємодій і форм їх організації, оскільки, співставлення старих теоретичних моделей з новою дійсністю породжує більше запитань, ніж прояснює проблему. Аналізується концепт «мережа» та мережевість як принцип організації сучасного соціального простору та модель його розгортання. Мережева структура розкриває співвідношення усталеного і незмінного з динамічним і нестабільним, де стани системи визначаються різноманітними біфуркаційними траєкторіями, які створюють варіативні можливості. Визначається відмінність мережевої логіки соціальних відносин, що проявляється у відсутності звичної централізації, у розгортанні горизонтальних зв’язків, де кожна людина може бути її центром і включатися в будь-який ланцюжок взаємодії, спричиняючи руйнування стандартизованої картини світу і відкриває різноманітність форм соціальної організації. Мережева організація управління актуалізує процеси децентралізації, неформальних підходів, вироблення нового мотиваційного інструментарію співробітництва та практик узгодження інтересів та різних позицій. Розглядається співвідношення системи та мережі, їх взаємопроникнення, зокрема, в контексті соціальної та індивідуальної ідентичності та їх взаємообумовленості. Також проаналізовано як мережа може породжувати процес імплозії. Причиною цього стає вибір політичної еліти власних вузьких інтересів.