Система підготовки вчительських кадрів для церковних шкіл в лівобережних українських єпархіях Російської імперії на межі ХІХ – ХХ ст.

Abstract

Мета статті: висвітлити процес організації та підготовки вчительських кадрів для церковних шкіл у лівобережних українських єпархіях Російської імперії на межі ХІХ – ХХ ст. Зокрема, виявити та проаналізувати особливості функціонування церковноучительських шкіл і курсів підвищення кваліфікації педагогічних кадрів шкіл духовного відомства. З’ясувати специфіку освітянської та культурницькопросвітницької діяльності православного духовенства на зламі ХІХ-ХХ ст. Наукова новизна: із загальної теми церковної освіти окремим сегментом виділено учительський корпус, що дало змогу розглянути систему підготовки учительських кадрів. Комплексно досліджено специфіку функціонування церковно-учительських шкіл і підвищення кваліфікації у лівобережних українських єпархіях Російської імперії. Простежено механізм комплектування учительського корпусу єпархій, що дало можливість виявити тенденції еволюції складу учительства, розглянуто кадровий склад як окремий складник галузі освіти. Удосконалено та розширено загальну характеристику освітянської активності духовенства. Висновки. На основі проведеного дослідження зроблено висновок про те, що учительський склад церковнопарафіяльних шкіл, як складник системи початкової освіти, перебував під пильним контролем церковно-шкільної адміністрації єпархій і церковно-управлінських структур. У зазначених географічних рамках лише Полтавська єпархія мала спеціальні два навчальних заклади – церковно-учительські школи (на полі Полтавської битви й у м. Лубни). Харківська губернія була знаним центром церковношкільної справи, яка поширювала досвід викладання Закону Божого на інші єпархії. У Чернігівській губернії на належному рівні відбувалося підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, оскільки там учительські курси мали свою спеціалізацію: співочу, сільськогосподарську, богословську. Церковно-вчительське шкільництво на межі ХІХ-ХХ ст. тільки розпочинало свою діяльність, і Перша світова війна та атеїстична радянська пропаганда не дали можливості виявити весь їх потенціал. За своє короткочасне існування церковноучительські школи не встигли забезпечити належних масштабів підготовки вчителів для шкіл церковного відомства. Значна частина педагогічних кадрів церковних шкіл так і залишилася без фахової педагогічної освіти