Максими кооперації Грайса в аналізі лінгвістичного образу персонажа детективу

Abstract

У статті розглянуто специфіку формування лінгвістичного образу персонажа детективу за допомогою його комунікативних актів. Проаналізовано досвід використання теорії імплікатур та кооперації Грайса в аналізі комунікативної стратегії мовця. Встановлено, що для реалізації своєї мети, мовець обирає словесну форму, найбільш притаманну даній комунікативній ситуації, будує висловлювання відповідно до свого завдання, емоційного стану комунікантів і інших екстралінгвістичних умов спілкування. У цьому випадку його мова містить певні імпліцитні елементи, які збільшують смисловий об'єм повідомлення. Показано, що спілкування персонажів детективу є цілеспрямованим процесом, що складається з послідовних комунікативних актів, які здійснюються усвідомлено. Вони враховують психологію адресата, мету повідомлень, конкретну ситуацію передачі інформації. Таке спілкування передбачає активний обмін його учасниками певними уявленнями, ідеями, інтересами й установками, які допомагають їм впливати один на одного засобами мови і долати комунікативні бар'єри. Адресант, здійснюючи комунікативний акт, має на увазі значно більше, ніж він озвучує, наповнює його прихованим змістом. В результаті інтерпретації його повідомлення слухач має змінити свої уявлення, так, як це потрібно мовцю, або здійснити очікувані ним дії. В результаті дослідження з’ясовано, що принципи кооперації Г. Грайса (чи їх порушення) дозволяють виділити і дослідити використовувані в комунікативних актах імплікатури, визначити їх значення і роль в мовній поведінці комуніканта, Такий лінгвістичний аналіз дає можливість вивчити мовні і позамовні засоби, використані автором для створення художніх образів, виявити смислову підтекстову інформацію про персонажів, особливості їх авторської інтерпретації, тому може ефективно використовуватися для аналізу лінгвістичного образу персонажу твору.

The article considers the forming specific of the linguistic image of a detective character by means of his communicative acts. The using experience of G. Grice’s implicature and cooperation theory in the analysis of the communicative strategy of the speaker has been analyzed. It has been established that for realization of his aim, the speaker chooses the verbal form that is most suitable for the given communicative situation, builds the statement in accordance with the task, the emotional state of the communicant and other extra-linguistic conditions of communication. In this case, his speech contains certain implicit elements that increase the semantic volume of the message. It has been determined that the communication of the detective’s characters is a purposeful process consisting of successive communicative acts that are carried out consciously. They take into account the psychology of the addressee, the purpose of the messages, the specific situation of the information’s transfer. Such communication provides for the active exchange of its participants with certain ideas, interests and attitudes that help them influence each other by means of language and overcome communication barriers. The addressee, carrying out a communicative act, has in mind much more than he says, fillies it with hidden meaning. As a result of interpreting his message, the listener should change his ideas, as the broadcaster needs it, or carry out the actions how he expects. As a result of the study, it was found that the principles of G. Grice’s cooperation (or their violation) allow us to identify and study the implicatures used in communicative acts, to determine their meaning and role in the linguistic behavior of a communicant. Such linguistic analysis makes it possible to study the linguistic and extra-linguistic means used by the author to create of artistic images, to reveal semantic subtext information about the characters, the features of their author’s interpretation. Therefore it can be effectively used to analyze the linguistic image of the character in a work.