ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ ТА ГРОМАДЯНИНА У ПРАВОЗАСТОСОВНІЙ ПРАКТИЦІ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ

Abstract

Метою роботи є об’єктивне дослідження стану забезпечення прав і свобод людини та громадянина в правозастосовній практиці органів державних органів України. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають в процесі захисту прав і свобод людини та громадянина органами державної влади. Предметом дослідження є норми законодавства, які закріплюють і регулюють систему державних органів, які забезпечують захист прав і свобод людини та громадянина. При написанні дипломної роботи, нами було використано наступні методи наукового дослідження як: філософський (діалектичний), загальнонаукові та спеціально–наукові методи дослідження, зокрема, системний, порівняльний, аналітичний та статистичний методи, метод узагальнення тощо. Діалектичний метод дав змогу проаналізувати розвиток поняття та змісту прав людини на різних історичних етапах. Метод правового аналізу застосовано при аналізі змісту правових норм, якими регламентовані створення, організація та функціонування державних органів. Аналітичний та статистичний метод дозволив прослідкувати динаміку звернень громадян України про порушення їх прав і свобод. За допомогою системно–структурного методу визначено механізм реалізації захисту прав людини та громадянина державними органами. За допомогою формально–логічного методу, методу аналізу і синтезу та порівняльно–правового методу досліджувалась специфіка діяльності органів виконавчої влади, їх взаємодія з іншими органами в сфері забезпечення прав і свобод людини та громадянина в правозастосовній практиці державних органів України. Наукова новизна одержаних результатів полягає у висвітленні проблем реалізації механізму забезпечення прав і свобод людини та громадянина в правозастосовній практиці органів державних органів України. Дана робота є комплексним дослідженням, в процесі якого було здійснено спробу теоретико–правового аналізу порядку та особливостей забезпечення прав і свобод людини та громадянина в правозастосовній практиці органів державних органів України. У межах дослідження отримано наступні результати, які мають наукову новизну, а саме: – сформульовано поняття органу державної влади – як організаційно–відокремленої та відносно автономної складової частини державного апарату України, яка становить собою колективний або одноособовий орган – державні службовці, – заснований у встановленому законом порядку для виконання завдань та функцій держави, наділений з цією метою відповідними державно–владними повноваженнями, які реалізуються у визначених законом правових та організаційних формах; – забезпечення органами державної влади прав і свобод людини та громадянина визначено як здійснення органами державної вдали функцій із використанням наданих їм законом повноважень з метою створення оптимальних умов для найбільш повної реалізації зазначеного суб’єктивного права, а в разі порушення – його відновлення та притягнення винних до юридичної відповідальності; – доведено думку, що основною формою вдосконалення системи забезпечення прав і свобод людини та громадянина є викладання культури прав людини, методів їх забезпечення та захисту, які мають здійснювати заклади усіх рівнів освіти та органи державної влади в своїй діяльності, для поширення правових знань на всіх без винятку людей, які проживають у країні.